Анотація
Метою дослідження було визначення у людей першого і другого періодів зрілого віку краніотопографічних (краніометричних) показників пазушно-лікворних взаємовідношень у горизонтальній площині. Об'єктом дослідження були тверда оболона головного мозку з її пазухами, шлуночки головного мозку та склепіння черепа людей зрілого віку. У дослідженні застосовані методи макро- та мікропрепарування анатомічних об'єктів головного мозку; краніо- та морфометрія вен, пазух твердої оболони головного мозку та лікворних структур головного мозку; виготовлення корозійних (акрилових) зліпків - препаратів вен, пазух твердої оболони головного мозку та лікворних утворень головного мозку; ін'єкційна методика; варіаційно-статистичний аналіз морф ометричних даних; комп'ютерно-графічний аналіз. У результаті дослідження встановлено, що пункцію центральної час тини бічного шлуночка краще проводити на рівні точки брегма, чи між цією точкою та вертексом (v). Пункційна голка проникає на глибину 6,0-7,0 см через фрезовий отвір, який зміщений на 3,0-4,0 см від стрілової лінії під кутом 70-75°. Верхню пункцію бічного шлуночка краще здійснювати проколом у точці bregma (точка з’єднання стрілового та вінцевого швів) на 2,0 см від серединної лінії (стрілової площини); голку спрямовують донизу та дозаду і на глибині 5 -6 см потрапляють у порожнину шлуночка (враховуючи, що вона збільшена та розтягнута). Субокципітальну пункцію або пункцію мозочково-мозкової цистерни необхідно проводити між точками опістокраніон та точкою ламбда. Пункційна голка проводиться на глибину 6,0-7,5 см, причому, з поступовим опусканням кінцевої частини голки до основи черепа. Визначені за допомогою краніометричного аналізу найбільш оптимальні точки пункції складових частин лікворної системи головного мозку - порожнини переднього рогу і центральної частини бічного шлуночка, порожнини мозочково-мозкової цистерни.
Ключові слова:
Використані джерела в процесі публікації